Економіка підприємства

Складання виробничої програми підприємства та її ресурсне обґрунтування.

Найважливішим моментом виробничої програми підрозділу являється кількість і асортимент продукції, яка повинна бути вироблена в плановому періоді. Порядок розробки виробничої програми залежить від призначення їхньої продукції.

Якщо у складі підприємства підрозділи із замкнутим виробничим циклом і виготовляють продукцію на ринок, готову до споживання, то схема складання виробничої програми буде подібна до схеми, за якою складається план для самостійного підприємства.

Потреби ринку

↓

План продаж

↓

Загальний план виробництва продукції підприємства

↓

План виробництва продукції підрозділів

Деколи дана схема може йти знизу вверх, коли підрозділи самостійно формують портфель заказів.

Коли у складі підприємства є підрозділи, що виготовляють проміжну продукції, або якусь стадію технологічного циклу, то після визначення складу і об’єму кінцевої продукції планується заготовок, деталей, вузлів буде виготовлятися на власному виробництві, а скільки закуплятись у зовнішніх постачальників. Це буде залежати від потужності власних виробництв, якості проміжної продукції та її внутрішньої ціни.

Процес планування проходить у зворотному порядку відносно технології виробництва, починаючи із цеху в якому виробляється кінцева продукція. Плановий випуск виробів можна подати так:

Nв = Nп + Nс + (Nн – Nф),

де Nв – планова кількість виробів цеху;

Nп – поставка виробів наступним цехам;

Nс – кількість продукції, що відправляється на склад готової продукції у вигляді запчастин;

Nн, Nф – нормативний і фактичний міжцеховий запас виробу.

Крім випуску продукції в натуральному вигляді, визначають обсяг продукції підрозділу. Це потрібно для визначення частки підрозділу в загальному обсязі випуску товарної продукції, для вимірювання продуктивності праці, оцінки діяльності підрозділу. В неї входять вироби, які відповідають стандартам або технічним умовам і надходять в інші підрозділи або на склад.

Вк = N х Ц (кількість на ціну)

На деяких підприємствах використовують такий показник як валова продукція:

Вв = Вк + ∆Н,

Де Вк – обсяг виробництва продукції підрозділу за певний період,

∆Н – зміна залишків незавершеного виробництва.

Величина ∆Н обчислюється як різниця між обсягом незавершеного виробництва на кінець та на початок періоду.

При виробництві продукції із тривалим строком виробництва обсяг виробництва обчислюється за ступенем готовності на кінець періоду:

Вк = Ц х Кг – Вк поч.,

Кг – коефіцієнт готовності, визначений експертним способом

Вк поч. – обсяг продукції на початок періоду.

В залежності від умов виробництва, технологічних особливостей виробничого процесу у виробничих підрозділах застосовують показники обсягу продукції в натуральному або грошовому вимірах. Широкого застосування також набув показник обсягу продукції у нормо-годинах, так як на всі деталі і технологічні операції є норми часу. Цей спосіб відрізняється простотою і доступністю. Із збільшенням обсягу продукції збільшується і її трудомісткість, що спрощує нарахування фонду заробітної плати. Проте він найчастіше використовується на робітників, які перебувають на відрядній формі оплати праці (механізація і автоматизація виробничих процесів зменшує кількість таких робітників) та не відображає складності операції.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю.

До ресурсів виробництва відносяться виробнича потужність (засоби праці), матеріали і сировина (предмети праці) та персонал (праця). Забезпечення виробничої програми матеріалами і сировиною вивчається у дисципліні «Планування діяльності підприємства», тому ми детальніше зупинимось на забезпеченні виробничої програми виробничою потужністю і трудовими ресурсами.

Якщо продукція підприємства – це однорідні штучні вироби, виробництво яких здійснюється на однотипному обладнанні, то виробнича потужність розраховується:

ВП = (Тр х m) / t 1в.,

де Тр – час роботи 1 агрегату, год.;

m – к-сть агрегатів;

t 1в. – час, який витрачається на виготовлення 1 виробу.

Якщо є норма годин виготовлення 1 виробу, то тоді t 1в. розраховується:

t 1в. = tн / Кн.,

де Кн – коефіцієнт виконання норм,

tн – норма годин виготовлення 1 виробу.

Для технологічної лінії виробнича потужність розраховується:

ВП = Тр /r,

де Тр – час роботи лінії, хв.;

r – такт роботи лінії, проміжок часу через який вироби сходять з лінії.

Якщо продукція підприємства – це множина однорідних штучних виробів, виробництво яких здійснюється на групах однотипного обладнання, то виробнича потужність розраховується на основі порівняльних обчислень пропускної спроможності устаткування і його завантаження у машино-год. Відношення цих величин характеризує ступінь завантаженості устаткування.

Кз = Тз / ПС,

де Кз – коефіцієнт завантаженості;

Тз – час завантаження обладнання виробничою програмою, нормовані машино-год.;

ПС – час роботи групи устаткування, який називають пропускною спроможністю цієї групи, машино-год.

Обернений показник має назву коефіцієнт пропускної спроможності і показує, наскільки пропускна спроможність покриває завантаження обладнання.

Час завантаження обладнання обчислюється на основі планового обсягу продукції і затрат часу на її обробку:

n

Тз = ∑ N x t,

i=1

де N – к-сть виробів n – го найменування,

t – час на виготовлення 1 виробу, год.

Пропускна спроможність розраховується:

ПС = Тр х m.

Час роботи одиниці устаткування:

Тр = Тн (1 – tр/100),

де Тн – номінальний режим роботи устаткування в плановому періоді, год;

Tр – планові витрати часу на ремонт, %.

Коли ремонт не припадає на плановий період, то Тр = Тн.

номінальний режим роботи устаткування розраховується:

Тн = ТФРЧ х t рд х Зм,

де ТФРЧ – табельний фонд робочого часу (к-сть робочих днів) у плановому періоді;

t рд – тривалість робочого дня;

Зм – к-сть змін за добу.

Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.

Для працівників розумової праці використовують систему трудових навичок або спеціальностей із зазначенням працівників, які володіють ними. Розрахунки спирається не тільки на кількісні та якісні характеристики трудових ресурсів, але й на ефективність їхнього використання із врахуванням факторів, які на неї впливають (номенклатура продукції, втрати робочого часу, прогресивність організації праці та виробництва, рівень фактичного виконання норм, рівень мотивації трудової діяльності).

Подальші розрахунки проходять слідуючим чином:

Розраховується планова чисельність ПВП:

Ч _{ПВП пл.} = Ч _{ВПВ б} х (І _q / І _пл.)

Де Ч _{ВПВ б} - базова чисельність ПВП;

І _q – індекс росту обсягу виробництва в плановому році;

І _пл. – індекс росту продуктивності праці в плановому році.

Планова чисельність основних робітників визначається 3 способами:

1. за трудомісткістю виробничої програми:

Ч пл. = Т сум / (КФРЧ х Квн),

Де Т – трудомісткість сумарна всієї виробничої програми, нормо-год.;

КФРЧ – календарний фонд робочого часу, дні;

К вн – коефіцієнт виконання норм.

2. За нормами обслуговування:

Ч пл. =( n x Зм х Ксс ) / Но,

де n – загальна кількість одиниць устаткування, яке обслуговується;

Зм - кількість змін роботи устаткування;

Ксс – коефіцієнт спискового складу (Чявоч. / Чіпс.);

Но – норма обслуговування на 1 робітника, одиниць.

Ч пл. = n x Зм х Ксс х На,

Де На – кількість основних робітників, які одночасно обслуговують складний агрегат, чол.

3. За нормами виробітку:

Ч пл. = N / (КФРЧ х Квн х Н вир);

де N – планова кількість виробів, шт..;

Н вир - годинна норма виробітку 1 робітника, шт.

Чисельність робітників допоміжних господарств, якщо встановлені норми виробітку та обслуговування, то розраховується аналогічно. Якщо ні, то застосовують флормулою:

Ч ^д _пл. = К_РМ х Зм х Ксс,

Де К рм – кількість робочих місць.

Чисельність службовців визначають на основі затвердженого штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників у кожній із вказаних груп згідно із діючими нормативами чисельності.

Прогнозування товарообігу підприємств

В умовах  економічного розвитку нашої країни, підприємці повинні постійно передбачати, розпізнавати та вчасно пристосовуватись до мінливих ситуацій зовнішнього оточення. Підприємство, яке орієнтується тільки на теперішній економічний успіх, може виграти у прибутку сьогодні, але,  програти в майбутньому свою частку на ринку. Сьогодні, орієнтуючись на економіку Західної Європи, українські підприємці розуміють, що на зміну однієї цілі – максимізації теперішнього прибутку – приходить розуміння іншої – виграш у перспективній боротьбі за ринок. Вона потребує передбачення, де початковим етапом є прогноз.

Прознозування товарообігу на підприємстві охоплює основні обсягові показники діяльності і проводиться на основі прогнозу попиту, який розраховують з врахуванням масштабів підприємства.

Прогноз товарообігу розробляють на різні проміжки часу. Так, корототерміновий прогноз, строком до одного року, є основою для планування потреб фірми закупівельної продукції, він дає змогу згладити коливання в обсягах продажу за рахунок впливу сезонних факторів.

Середньотерміновий прогноз товарообігу, зазвичай, розробляється для встановлення термінів заходів, з яких складається стратегія продажу товарів, передбачення труднощів і можливостей у певних регіонах перенесення існуючих тенденцій у майбутнє з врахуванням змін у попиті, пропозиції та кон'юнктурі ринку та інших факторів.

Довготерміновий прогноз товарообороту розробляють для визначення стратегії продажів фірми, обсягів продажу, яких підприємство планує досягти, а також факторів, що можуть завадити підприємству досягти своєї мети функціонування.

Під час прознозування товарообігу підприємці користуються різноманітними методами, кожен з яких має свої переваги і недоліки.

Якщо прогнозувати товарообіг продукції, виходячи з бажаних показників прибутку та рентабельності, необхідно проводити розрахунки на основі точки беззбитковості. Це дасть змогу обґрунтувати той обсяг продажу, який забезпечить отримання кінцевих результатів діяльності, але залишить поза увагою попит і пропозицію на ринку, зміну вподобань покупців, економічну та політичну ситуацію у країні.

 Найбільш повним і точним є метод експертних оцінок. Він дає змогу цілком і повністю розглянути всі аспекти зовнішнього впливу на підприємство, передбачити можливі загрози зміни вподобань і смаків покупців, дії конкурентів, зміни на ринку, зміни соціального характеру та їх вплив на товарообіг. За його допомогою можна розробити заходи щодо швидкого реагування на кожну ситуацію, сприяти стабільній роботі підприємства. Проте цей метод є найбільш трудомістким і дорогим.

Прознозування шляхом розроблення комплексу економіко-математичних моделей дає змогу інтенсифікувати і найбільш точно спрогнозувати обсяги товарообігу на підприємстві. Дані моделі для прогнозування товарообігу використовують у своїх працях В. Абчук і Н. Яковишина.

Застосування економіко-математичних методів прознозування обсягів продажу можливе у випадку, коли в минулому діяльність підприємства мала чітко визначену тенденцію, і за достатнього обсягу інформації можна продовжити цю тенденцію в майбутньому. Сутність методу полягає в тому, що ми відкидаємо неважливі, як на наш погляд, фактори і відбираємо ті, які є для нас важливими, що зрештою в майбутньому може призвести до можливого виникнення нового фактору, який не був врахований у моделі або ж до збільшення впливу неврахованого чинника на зміну обсягу товарообігу, і необхідно буде вносити корективи та розробляти нову модель товарообігу.

Причинно-наслідкове моделювання – це спроба спрогнозувати те, що відбудеться у подібних ситуаціях, шляхом вивчення статистичної залежності між фактором, що розглядається й іншими змінними.

Отже, прознозування – це процес адаптації теперішнього стану підприємства до зміни умов його внутрішнього і зовнішнього середовища в майбутньому. Підприємство повинно самостійно визначити доцільний саме для нього метод прознозування, врахувавши переваги і недоліки кожного з них, визначивши суму коштів, які можуть бути витрачені на складання прогнозної моделі поведінки підприємства для отримання кінцевого результату. Необхідність прознозування товарообігу в умовах ринку пояснюється тим, що, по-перше, ринкове господарство відрізняється коливанням ринкової кон'юнктури і необхідно ці коливання передбачати і згладжувати, по-друге, за необхідності постійного розвитку і росту товарообігу, підприємство повинно стратегічно попереджати невизначеність оточення і визначати можливі дії підприємства для досягнення поставленої мети.