Економіка підприємства

Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.

Структура оборотних коштів характеризується співвідношенням їх окремих елементів у загальному обсязі оборотних коштів, яке виражається у відсотках.

Джерелом формування оборотних коштів підприємства є:

• власні та прирівняні до них оборотні кошти;
• залучені;
• позичкові оборотні кошти;
• короткострокові фінансові вкладення.

Необхідний розмір грошових коштів, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, визначають за допомогою їхнього нормування.

Нормування оборотних коштів включає розробку та встановлення на кожному підприємстві спеціальних норм за окремими видами матеріальних цінностей, витрат виробництва тощо та розрахунок нормативу власних оборотних коштів у грошовому виразі на кінець року, кварталу.

Норма – це відносна або мінімальна величина оборотних коштів, що обчислена в установленому порядку за кожним видом, яка необхідна для розрахунку нормативу. За окремими видами оборотних коштів вона розраховується в абсолютних величинах (гривні, копійки), за іншими – у відносних величинах (дні, відсотки). Норматив – це мінімальний розмір власних оборотних коштів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

1. Аналітичний, який передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним корегуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.
2. Коефіцієнтний метод, який полягає в уточненні діючих на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів у відповідності із змінами у цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.
3. Метод прямого рахунку, це науково-обгрунтований розрахунок нормативів по кожному нормованому елементу оборотних коштів, тобто виробничим запасам, незавершеному виробництву, витратам майбутніх періодів і залишками готової продукції.

Поняття, склад і структура інвестицій.

Як показують розрахунки за тривалий період часу, у середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність (для одержання прибутку).

Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх) у ту чи ту комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням). У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства, так і окремі власники капіталу.

Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.